понеділок, 22 червня 2009 р.

ОБЕРЕЖНО: СПОТВОРЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОЛИТВИ!!!

«Господи, помилуй і зціли нас»



Слава Ісусові Христу! Цього разу хочу звернутися стисло до ще однієї проблеми на релігійній площині як «народні замовляння», шкідливість певних неканонічних «молитов», літератури тощо. Збираються-бо нас вчити «на старість» розуму - Ванга, Гарафіна Маковій, Блаватська, Асауляк, Тетяни, Оляни, Валентини, дідусі Віктори, Ілхами, всякі характерники та інші їм подібні «пророки-ясновидці», всупереч суцільній згідності з важливими істинами св. Писання та вікопомною традицією Христової Церкви.

Справа в тому, що цього літа мені потрапила несподівано до рук одна книжечка під невинною назвою «Молитвослов» з різними-прерізними нібито молитвами на багато випадків життя. Невеликого формату. Роздавав людям безплатно це «добро», як мені сказали, один чоловік у Карпатському краю. Потрапила ця книжка теж і до моєї мами, котра її закинула на горище, де є сіно і таке всяке. Відкривши її, тобто ознайомившись більш-менш зі змістом «Молитвослова», я, чесно кажучи, певною мірою, вжахнувся... Чому? Зараз вам поясню.

Російськомовний "шедевр", на жовтенькій обкладинці котрого зображена Богоматір з Ісусом. Внизу на обкладинці поміщений надпис по-церковнослов'янськи. При перекладі дослівно звучить так: «Я є з вами, і ніхто проти вас». Що найголовніше, випурхнув у світ не з-під церковного крила, бо й нема на нього бодай якогось дозволу від офіційної церковної влади. Вкінці після змісту (ст. 192) зазначено, що це «Молитвослов № 1» Издатели (тобто видавці з рос. - Авт.) ООО «Издетельский дом «Богдан». СПД ФО «Присяжнюк Иван Ильич»; Шеф-редактор И.И. Присяжнюк, главный редактор Л. Скопец. І так далі. Вийшов у 2006 році аж п'ятнадцятитисячним тиражем... Адрес видавця та редакції знаходиться в Києві. Це подаю, до речі, не з метою їх реклами, а просто, щоб знали, якщо б потрапило це видання до рук, що це саме ця «бомба».

Позаду, на обкладинці, розміщена реклама - «Каталог здоровья 777», різні підозрілі баночки з ліками (начебто рослинного походження), мабуть, «намоленими» і т. д.

Отож, пробіжимось по «Молитвослову». Наперше, що затим упадає у вічі, так це те, що там «намальована» якась дивна мішанина християнського з язичництвом (поганством), ряд християнських молитовних звернень із... магічними замовляннями, заклинаннями, що творить в тому штучному симбіозі профанацію християнської молитви як такої, автентичного християнства з його духовністю. Вимішано праведне з грішним, болото з джерельною водою. На жаль, я це стрічав частенько. Що це плід незнання суті християнства чи реалізація глибинних злобних намірів?

На самому початку молитва називається «Звернення до Бога». Не раз доводиться вказувати своє ім'я. Практично всі молитви й немолитви (коротенькі і довгі) закінчуються знаною християнською лексемою «Амінь». Стрічаємо також там акафісти, наприклад, покаяльний акафіст жінок, що погубили немовлят у своєму лоні...

Крім звернення до Господа Бога, певних Божих угодників (святих), як наприклад, до Миколая Чудотворця, Серафима Саровського, св. Власія, Ангела-Хоронителя і т. п. Є ще звернення («молитви») до свого собистого життєвого хреста, який несеться, (!!), крім молитви до... Чесного Христа Господнього, так само й до особистої віри як явища (іменується вона в контексті православною! - Авт.), є звернення й до всіх зірок, всього, що на землі і самої землі-матері, талану, неба, хмар (проситься і в них помочі також), сонечка, місяця, хвороби. Щоби пішов дощик...

Наявні «молитовні звернення», а точніше, замовляння, і до болю, щоб покинув тварину... Рекомендують начитати «молитву» на водичку, щоб потім умити та напоїти нею худобину. Пише знову «Молитва на лікування зубів». І подано ось це. Для кращого розуміння наведу її повністю , щоб побачити зблизька абсурдність отих магічних практик з християнського боку. Тільки, не дай Боже, щось подібне практикувати, бо ж це важкий гріх проти першої з десяти Заповідей Творця. І з цього гріха требе каятися, сповідатися. Рекомендується, отже, прочитати спершу знану у християнському світі молитву «Отче наш» (3 р.). А затим... це замовляння («від...»):



Зубки мои острые,

Зубки мои крепкие,

Вы всегда спокойные,

Вы всегда мне верные...




Радять говорити ці слова, торкаючись зубів. Відтак - «В Ім'я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь». А наостанок - закрити очі, приклавши долоні до щік, так, виявляється, треба постояти 5-7 хвилин. Сказати ще раз «Амінь» і «Бог у допомогу».

Ви бачите на основі лишень одного прикладу (а їх немало у тому псевдохристиянському «Молитвослові»), яка виходить плутанина? Ідолопоклонницька язичницька практика переплетена зі зверненнями до небесного Бога. А то, підкреслюю, з погляду офіційної християнської доктрини, є профанація аветентичної молитви. Святотатство. Так чинити не можна. Тому що подібна біла магія (частина чорної!) є зрадою віри в Господа, недовіра до Творця кожної речі, і провадить до спілки зі злими пекельними духами. Від кого тоді прийде гарантована поміч у вилікуванні зубів - від Бога? Звичайно, що - ні. Тому що Вседержитель наказує подібним не займатись у св. Писанні, плекати чистоту християнської віри... «Не будете ворожити і чаклувати...» (Лев. 19, 26). Така «поміч» нищить світло душі. Молитва - це найперше щиросердечна розмова з Богом у тайні свого серця. Це знають часто навіть діти. А тут... Бачите різницю?

Знаходимо заодно й «молитви» до очей (зелених, сірих, голубих, чорних... з триразовим «Амінь»), до живота («от грыжи», «9 раз на водичку...»), волосу котячого, кінського, пташиного, людського, російського, українського, грецького... І смішно, і грішно водночас! Є ще звернення до кістки, крові, зурочення як такого («сглаза» з рос. - Авт.): дурного, поганого, секундного, хвилинного, ранкового тощо.

Хіба це можна назвати БОГОВГОДНОЮ МОЛИТВОЮ? Адже замовляння («заговор») - це заклинальна словесна формула, котрій приписується магічна сила...

Теж написана на «користь іншим» і ця, як зазначено, «молитва» на... оздоровлення духа, душі і тіла:



Я росою умываюся,

Солнцем греясь, исцеляюся.

Всему Миру я улыбаюся

И в грехах своих вечно каюся.

Никогда ни с кем не расстануся

И с Любовью я не играюся.

А в грехах своих вечно каюся.

В Царстве с Богом жить собираюся,

И в грехах своих, каясь, каюся.

С Богом, с Господом не расстануся!

Славлю Господа, прославляю!

Всех со здравием поздравляю! Аминь.




Ніяка то, безперечно, не молитва, бо не звертається в ній безпосередньо щиросердечно до Господа Бога чи святих, просячи в них потрібно допомоги, зцілення душі та тіла. Це швидше нагадує якесь повідомлення-розповідь, з елементами побажально-привітального характеру. Маємо чергове викривлення молитовної дійсності. Як добре слухатись у цьому плані представників Христової Церкви, порад щодо молитви святих подвижників, біблійних вказівок, а не - якихось пройдисвітів, далеких від розуміння суті християнських молитовних практик.

Як відомо, молитва (єднання із Всевишнім) є не тільки мовленням, але й слуханням, немовби відпочинком у тихомирній і лагідній Божій присутності. «Кожне слово молитви - це двері чи віконце в небо» (митр. Андрей Шептицький). Гарно теж мовить св. Іван Ліствичник поряд з іншими отцями Церкви: «Віра дає крила молитві, і без неї ми не можемо підноситися до неба... Твоя молитва покаже тобі, в якому стані ти знаходишся».

У магічних замовляннях розум не підноситься до Господа, не дякується по-справжньому Богові без страху, не прославляється Його гідно, що мало б бути чи не на найпершому місці в житті правдивого християнина.

У книзі ієромонаха Анатолія (Берестова) та Алевтини Печерської Православные колдуны» - кто они? Что необходимо знать о современных магах, экстрасенсах и других служителях оккультизма сказано наступне:

«Язичницька практика звернення до «сил природи» завжди ставиться вище Бога, а замовляння - вище і «ефективніше» церковних молитов і таїнств. Молитва ж попросту пристосовується до магічних дій».

Молитва сама в собі не може стати для віруючої людини ідолом. І її сила не вимірюється означеною кількістю - 10, 40, 100 разів. Все залежить від Бога, благодаті Всемогутнього. Він зціляє або Сам, або через Своїх небесних святих слуг, а не окремі слова, своєрідні магічні формули. Автори-упорядники, натомість, пишуть, що, мовляв, ні одне найсучасніше лікарство не зцілює так як молитва - слово, піднесене до Бога... Як говорилося, найперше молитва має бути звернена до Бога! І якщо Його воля - поміч не забариться. Тільки Він знає час усього. Не раз є ця спокуса осягнути «все й відразу» наче одним помахом чарівної палички.

Максим Степаненко у своїй статті «Ніяке замовляння до добра не доведе!» пригадує, що, для прикладу, Православна Церква ставиться до замовлянь украй негативно, вважаючи їх однією з форм магії, котра завжди душогубна, навіть якщо вона й біла... А небезпечність магії в тому, що людина замість Всевишнього просить про поміч... бісів.

Такі «ефективні замовляння» (від бородавок, веснянок, замовляння на вагітність, хороший ріст волосся, на гроші, щоб не вкрали машини і багато-багато чого іншого) на жаль, у багатьох газетах, журналах, житті чи не на кожному кроці. Процвітає так звана «народна медицина», старовинне знахарство. Люди ходять до різних бабок, шаманів, які щось дивовижно шепчуть... Один священик розповідав, що літня жінка займалася схожим цілительством. Лікувала навіть декотрих духовних осіб... І от цей отець поцікавився раз, які молитви вона використовує у своїй лікувальній практиці. Та, звісно, не відразу погодилась задовільнити отцеве прохання. Проте згодом показала на папері. Крім звернень до Господа Бога, там ще були звернення до сонечка, вітру, землі і т. д. І вона лікує старовинними «молитвами», не будучи істинною християнкою, а напівязичницею. Тому коли хтось займається подібним "цілительством-знахарством", варто поцікавитись, що він говорить при тому, до кого звертається, одним словом, - кому вірно служить. Чи Богові, чи чортові...

Про це можна писати й писати як і про численні інші духовні проблеми. Проте повернемось ще до наших шановних авторів, упорядників нецерковного «Молитвослова» без благословення Церкви-Матері. Бачимо, отже, на якій афері заробляються гроші, яка це жахлива пастка для душі. Як таке можна пускати у світ, якщо християнська молитва і язичницьке замовляння несумісні, подібно як не можна воднораз служити двом панам, хилитися до світла та до темряви одночасно?

Як я вже наводив раніше, «молитви» закінчуються словом «Амінь». Відомо, що з єврейської воно означає «Нехай так буде». «Амінь» часто зустрічаємо наприкінці молитов Нового Завіту. З Катехизму Католицької Церкви (№ 1061-1062) дізнаємося, що у згаданій мові це слово має також той самий корінь, що і слово «вірити». Цей корінь виражає міцність, певність і теж вірність. Тому зрозуміло, чому слово «Амінь може виразити Господню вірність щодо нас і наше довір'я до Нього.... А в цьому «Молитвослові» це слово не раз так личить, як... свині коралі. Тому той каламбурний магічно-забобонний "Молитвослов №1", з декотрими елементами християнства, краще спалити, адже, слава Богу, не бракує в нас добрих церковних видань, зокрема літургійних!

1 коментар: